Батькам на замітку

Батьківський всеобуч

«Роль сім’ї у формуванні ціннісних ставлень особистості».

Мета: сформувати у батьків уявлення про ціннісні ставлення особистості, зокрема до рідного краю, ознайомити із розділами Національної програми виховання учнівської молоді, Обласної програми виховання учнівської молоді Львівщини на 2008-2020 роки, з’ясувати роль сім’ї та визначити основні напрямки формування ціннісних ставлень особистості у сім’ї, практично

перевірити та розширити знання батьків щодо історії, культури рідного краю. Обладнання: таблиця запитань, відео-, фотослайди для питань, матеріали для інформування та релаксації, мультимедійна дошка, проектор.

Методи і прийоми: лекція, бесіда, гра.

Підготовчий етап: усі присутні батьки поділяються на 2 команди і займають місця за столами.

Епіграф: “Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього”.
Максим Рильський

Хід батьківських зборів:
І. Виступ класного керівника.
Освіта початку третього тисячоліття – це освіта для конкретної людини і людства взагалі.

Це створення сприятливих умов для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів, формування у школярів орієнтації на той чи інший вид майбутньої професії.

Школа в усі часи була Храмом Науки, де сіялось і сіється розумне, добре, вічне. Сьогодні поряд з категорією «навчання» на одній сходинці стоїть категорія «виховання» – цього вимагає час, суспільство, соціум. Сучасна психологічна та педагогічна наука дійшла висновку – школа дає учневі багато знань про оточуючий його світ, але не дає знань про себе, про те, як випускник школи має увійти в реальне життя для того, щоб бути здоровою, успішною і

щасливою особистістю.

Розвиток сучасного суспільства зумовлений докорінними змінами в політичній, економічній і духовно-моральній сферах життя людини. Останні десятиріччя ХХ ст. характеризуються переходами до нових соціально- економічних умов життя, змінами в духовно-моральному кліматі суспільства, що відкриває можливості для переосмислення цінностей, ціннісних орієнтацій і ціннісних відносин, які існували раніше, висунення нових проблем, пошуку їх

вирішення.

Виховні впливи на дитину в сучасному суспільстві:

• сім’я, яка через власну культуру, мову, цінності виявляє значний вплив на виховання підростаючого покоління;
• школа, яка покликана стати осередком виховання, в тому числі, самовизначення і самореалізації кожної особистості
• соціальні інститути (позашкільні заклади, психологічні служби, інститути підвищення кваліфікації педагогічних працівників тощо), які виступають суб’єктами виховання дітей і дають змогу покращувати та орегувати виховання школярів.

Сім’я як важливий інститут соціалізації підростаючого покоління не може залишатися осторонь від цих змін. Багато сімей не можуть пристосуватися до нових умов сучасності, сформувати захисні механізми, щоб не спричинити дезорганізацію сімейного укладу життя, не порушити морально-етичні норми та традиції, що призводять до конфліктів, які сприяють розлученню, виникненню насилля та жорстокості між членами родини. Посилилася соціальна тенденція усунення багатьох батьків від вирішення питань виховання й особистісного

розвитку дитини, що призвело до зростання кількості соціальних дітей - сиріт при живих батьках.

Отже, сучасна сім’я суттєво відрізняється від сім’ї минулих часів не тільки іншою економічною функцією, а й докорінними змінами своїх емоційно-психічних функцій.

Вона є персональним середовищем життя й розвитку дітей, підлітків, юнаків, якість якого визначається певними параметрами.

Вони такі:

- соціально-культурні – освіченість батьків, їх участь у житті суспільства (в багатьох сім’ях відсутній культ знань, книги, а звідси – культурних цінностей);

- соціально-економічні – матеріальне благополуччя та зайнятість батьків на роботі (більшість батьків не має роботи, матеріальне благополуччя сімей нижче за прожитковий мінімум);

- техніко-гігієнічні – умови проживання, обладнання приміщення, особливості способу життя.

Саме сьогодні, як ніколи, постає питання про роль і функції сім’ї не тільки в розвитку особистості дитини, у формуванні в неї життєво-ціннісних орієнтацій, а й у розвитку всього суспільства. Тому спостерігаються нетипові в багатовіковій практиці відносини поколінь у сім’ї: батьки звертаються за консультацією до неповнолітніх дітей із життєвих питань, корегуючи крізь них свої уявлення про реальні цінності сучасного українського суспільства. Діти більше готові сприймати все нове, тому краще адаптуються до сучасних змін розвитку суспільства та стають провідниками сучасних цінностей у сферу сім’ї.

Тоді сім’я адекватно транслює цінності та ціннісні орієнтації, які є базові для соціуму та формують його єдність.

Національною програмою виховання учнівської молоді та Обласною програмою виховання учнівської молоді визначено сім основних ціннісних орієнтацій особистості:

- ціннісне ставлення особистості до суспільства та держави (виявляється в таких якостях, як патріотизм, національна свідомість, самосвідомість, правосвідомість, політична культура, гордість, за приналежність до українського народу, певної його етнічної групи);

- ціннісне ставлення особистості до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю (виявляється у глибокій обізнаності дитини з історією, культурою, духовними засадами етносу рідного краю, його традиціями і звичаями, здатності їх продовжувати, берегти та примножувати, почутті гордості за приналежність до своєї малої Батьківщини);

- ціннісне ставлення особистості до сім’ї, родини, людей (виявляється в моральній активності і вихованості особистості, прояві  моральних чеснот, вмінні жити і працювати в колективі: родині, класному, шкільному, суспільному колективах);

- ціннісне ставлення особистості до себе (виявляється у вмінні дитини цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил);

- ціннісне ставлення особистості до природи (виявляється в усвідомленні функцій і значення природи в житті людини,  здатності жити в гармонії з природою, мотивації на ведення природоохоронної діяльності, прагненні зберегти природу рідного краю);

- ціннісне ставлення особистості до праці (виявляється в осмисленні дитиною соціальної

значущості праці, готовності до професійного самовизначення та трудової діяльності, сформованості працелюбності й мобільності як базових якостей особистості);

- ціннісне ставлення особистості до мистецтва (виявляється у естетичній ерудиції особистості, сприйнятті довкілля як естетичної цінності, розумінні мистецтва, як культурної спадщини та надбання українського народу).

Відомо, що система ціннісних орієнтацій визначає змістовну сторону спрямованості особистості дитини та становить основу її світогляду, життєвої концепції, її відносин з навколишнім світом і мотивації життєдіяльності. Міра розвиненості ціннісних орієнтацій, особливості їх становлення дають змогу робити висновок про рівень розвинутості. Але перш ніж говорити про формування ціннісних орієнтацій, треба розкрити значення цього поняття. Як зазначається в посібниках із соціальної психології, ціннісні орієнтації – складне утворення, в якому можна виділити три основні компоненти: когнітивний, емотивний і поведінковий. Когнітивний – це елемент знання; емотивний – емоційна складова, яка випливає з оцінювання; поведінковий – пов’язаний із реалізацією ціннісних орієнтацій у поведінці людини. Отже, ціннісні орієнтації належать до важливих компонентів структури особистості. Вони визначають її життєву позицію, перспективи розвитку та сприяють створенню програми

життєдіяльності. Треба зауважити, що розвинені ціннісні орієнтації – ознака зрілості, показник міри соціальності. Стійка та несуперечлива сукупність ціннісних орієнтацій зумовлює такі якості особистості, як: цілісність, надійність, вірність певним принципам і ідеалам, здатність до вольових зусиль заради цих ідеалів і цінностей, активна життєва позиція. Нерозвинутість

ціннісних орієнтацій – ознака інфантилізму, непослідовності поведінки, панування зовнішніх стимулів у внутрішній структурі особистості. Отже, ціннісна орієнтація може бути спрямована як на справжні, високі цінності, так і на хибні, навіть на “антицінності”.

Тут виникає важливе запитання: “А чому діти роблять те, що вони роблять?” Дати відповідь на це запитання можна через систему взаємодії особистості з навколишнім світом, яку надав Д.О. Леонтьєв.

Перша відповідь на запитання: “Тому що я хочу”. Це логіка задоволення потреб. У мене є бажання, потяг, їх треба задовольнити.

Друга відповідь – логіка поведінки, логіка реагування на стимул: “Тому що він почав першим”.

Третя відповідь: “Тому що я завжди...” Це логіка схильності, стереотипу, диспозиції. З нею пов’язані поняття “характеру”, “стилю”, “установи”, “навченості”. Треба зазначити, що більша частина життя проходить саме за цією логікою.

Четверта відповідь: “Тому що всі так роблять”. Це логіка соціальної нормативності, соціальних очікувань. Вона розширює контекст діяльності, враховуючи те, чого немає тут і тепер, пов’язана з поширенням контексту життєдіяльності, зі включенням значущих соціальних груп у життєву структуру цих відносин.

П’ята відповідь: “Я це зробив, тому що мені це важливо”. Це логіка сенсу або життєвої необхідності. Дія, яка впливає на сенс, впливає на всю систему взаємовідносин. Це поведінка, яка враховує далекі перспективи.

Шоста відповідь: “А чому і ні?”. У ній відображається логіка вільного вибору. Вона відображає міру зрілості як основну диференціально-психологічну характеристику.

Отже, можна визначити основні особливості ціннісних орієнтацій у регуляції поведінки. Ціннісні орієнтації відображають ставлення особистості до життя, цінностей, її життєву філософію та цілі.

Внутрішні мотиви дитини, які спонукають її до дії, завжди співвідносяться з її системою цінностей. І водночас зміст поведінки буде контролюватися ціннісними орієнтаціями.

Ціннісні орієнтації визначають поведінку особистості та життєві сценарії, тому що під час свого розвитку вона більш вибірково сприймає цінності, які існують у суспільстві, вибираючи ті, які їй більше підходять.

На це треба звертати увагу при піднесенні значущості родинного виховання у формуванні ціннісних орієнтацій особистості дитини.

Ми визначилися, що сім’я – головний інститут з формування ціннісних орієнтацій і умова повноцінного розвитку покоління, що підростає.

Підтвердженням цього є слова професора А.Г.Харчева про те, що “...сім’я – це мала соціальна група, система відносин подружжя, батьків і дітей, у якій дитина набуває свій перший досвід, опановує знання, способи поведінки, нормативні та ціннісні уявлення. У сім’ї вона знайомиться зі звичаями та традиціями, які сприймаються його батьками, представниками старшого покоління, як зі звичним. Вона становить основу духовного та морального розвитку людини як домінантного чинника формування ціннісних орієнтацій дитини”. Слід підкреслити, що тут недостатньо тільки одного розуміння батьками та родиною своєї ролі в цій нелегкій справі. Необхідно відповідний рівень моральної, естетичної, правової культури самої родини як середовища та суб’єкта ціннісного виховання. Саме батьки всіляко сприяють формуванню в дітей національної свідомості та самосвідомості, національного менталітету. Їх

призначення в перетворенні культури як системи духовно-моральних цінностей в індивідуальну культуру особистості та поведінку дитини, передачі в їх свідомість і почуття цінностей, розвиток на цій основі потреб, інтересів, мотивів, звичок, формування загальнолюдських цінностей, високої моральної позиції та постійного прагнення до саморозвитку та самовдосконалення. Отже, на відміну від суспільного, родинне виховання засноване на відчуттях любові, взаємної пошани. Саме вони визначають етичну основу дорослості.

Звідси можна дійти висновку, що найважливішою функцією родини у формуванні ціннісних орієнтацій дитини є закладання етичного фундаменту її особи: засвоєння нею простих норм моральності (доброзичливості, правдивості, чуйності), емоційно-ціннісних уявлень і етичних відчуттів. Саме в сім’ї вона набуває навичок спілкування з близькими людьми, отримує уроки любові до старших, співчуття, взаєморозуміння, іншими словами, проходить школу

безпосереднього практичного гуманізму у відносинах з людьми.

І якщо на ранніх етапах становлення сім’я щось недодала в цьому плані, несформованість етичних цінностей і етичних відчуттів, що становлять основу ціннісних орієнтацій, може позначатися впродовж всього життя, виявляючись у нездатності до глибоких почуттів дружби, любові, співчуття, патріотизму тощо.

Не менш важливе значення у формуванні ціннісних орієнтацій дитини має сімейний клімат, який базується на емоційних відносинах між батьками, що визначається особливостями сімейного впливу на всіх членів родини. Відомо, що позитивні відносини між ними сприяють розвитку співпраці та вищому рівню організації будь-яких сторін сімейного життя. Психологи визначають чотири способи, за допомогою яких батьки намагаються вплинути на формування ціннісних орієнтацій своєї дитини:

• моралізування – щось визначається батьками гарним, а щось поганим. При цьому використовується будь-який авторитет, на який можна посилатися, підкріпляючи свої слова;
• особистий приклад – батьки намагаються вести себе відповідно до своїх переконань, сподіваючись, що діти будуть вчитися на їх досвіді та користуватися їх прикладом;
• невтручання – дітям дозволяється вести себе так, як їм заманеться: не коментуючи їх вчинки та не втручаючись у їх справи;
• допомога при виборі ціннісної орієнтації. Батьки допомагають дітям у виборі тих цінностей, які більше відповідають нормам сучасності, суспільства, навколишнього середовища, звертаючи увагу на їх користь і адекватність конкретній ситуації, ніж на необхідність дотримуватися застарілих правил і засад. Саме допомога при виборі цінностей дає змогу дітям зрозуміти особисту значущість, підвищити свій авторитет, замислитися над правильністю вибору та поведінки в будь-якій ситуації, а також зробити батьків своїми соратниками й близькими друзями.

Вивчаючи фактори родинного виховання, які впливають на формування ціннісних орієнтацій особистості, не можна не сказати про характеристики особистості батька та матері, риси їх характеру, спосіб життя та батьківський авторитет. Так, на думку В.О.Сухомлинського, “…ніщо так не захоплює підлітків, ніщо з такою силою не будить бажання стати кращим, як розумна, інтелектуально багата та щедра доросла людина”. Ці фактори можуть впливати

на процес формування ціннісних орієнтацій таким чином:

- бути взірцем поведінки для дитини;

- стати авторитетом, а може, й ідеалом, підвищуючи при цьому ефективність впливу на особистість.

Говорячи про формування ціннісних орієнтацій особистості, не можна обминути питання сімейних традицій.

Отже, соціокультурно-моральний досвід родини з формування ціннісних орієнтацій спирається на такі принципи:

- трансляція духовно-моральної спадщини від одного покоління до іншого.

До нього входить: рідна мова, моральний приклад, поважливе ставлення один до одного в родині, патріотизм, мужність, любов до Вітчизни, святість сім’ї та родинних зв’язків, кодекс гідності, толерантність;

- трансляція культурних цінностей: виховання ціннісного ставлення до предметів матеріальної, духовної культури, навколишнього середовища, виховання здорового способу життя на прикладах фізичного вдосконалення, краси, доброчинності;

- трансляція етичних норм: поведінка в суспільних місцях, дотримання ритуалів і церемоніалів, участь в обрядово-культових святах.

ІІ. Батьківський практикум.

У 2012-13н.р., керуючись Національною програмою виховання учнівської молоді та Обласною

програмою виховання учнівської молоді Львівщини на 2008-2020 рр. працюємо над формуванням ціннісного ставлення до історичних, культурних, духовних надбань рідного краю, (Така форма практикуму може бути використана не тільки у зв’язку з річницею міста, а й тоді, коли монуторинг покаже, що є така потреба – автор).

Щоб поглиблювати знання про рідний край, вчити дитину, розширювати її кругозір, батькам також необхідно повною мірою володіти інформацією про історію та культуру краю.

ІІІ. Підсумки.

Отже, можна зазначити, що система ціннісних орієнтацій починає формуватися з дитинства під впливом родини. Ось чому великого значення треба приділяти саме родинному вихованню, підвищенню культури батьків шляхом читання психолого-педагогічної літератури. Ми визначили, що ціннісні орієнтації особистості по-різному виявляються в будь-яких життєвих ситуаціях і впливають на її поведінку. Але з упевненістю можна сказати, що вибираючи стиль поведінки або спосіб дії в конкретній ситуації, дитина буде спиратися на

систему тих ціннісних орієнтацій, які були сформовані в сім’ї.

А також, підсумовуючи усе сказане, можна скласти кодекс цінностей:

• Абсолютні вічні цінності: добро, милосердя, правда, віра, чесність, доброта тощо.
• Основні національні цінності: патріотизм, готовність до захисту своєї Батьківщини, почуття національної гідності, історична пам'ять, пошана до державних символів тощо.
• Основні громадські цінності: прагнення до соціальної гармонії і справедливості, захист індивідуальних прав і свобод, повага до закону, право на життя тощо.
• Цінності сімейного життя: вірність, піклування про дітей та батьків, злагода між членами сім'ї тощо.
• Цінності особистого життя: задоволення духовних потреб, внутрішня свобода, реалізація власних нахилів, інтересів тощо.                      

Сподіваюсь, що ви будете керуватися цим кодексом, і бажаю вам успіху у вихованні ціннісних ставлень у ваших дітей!